Чорнобильський вітер по
душах мете,
Чорнобильський пил на роки
опадає.
Годинник життя безупинно
іде.
...Лиш пам'ять, лиш
пам'ять усе пам'ятає.
Минають роки і
десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилює людей – і
тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від
покривдженої землі. 35 років тому, 26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вона
вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди,
трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.
Всього у ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи взяло участь 600 тисяч осіб зі всього СРСР, зокрема, громадян
України - 350 тисяч.
В екстремальних умовах люди працювали, не рахуючись ні
з чим, навіть з власним життям і здоров’ям, в ядерному пеклі. На сьогодні в
Україні нараховується 72 тисячі інвалідів-чорнобильців.
Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь
знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли
ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.
Брали участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС і жителі Теофіпольського району. Одним з них був житель нашого села Волиці - Гавдун Василь Михайлович. Сьогодні ми з вдячністю і шаною положили квіти на його могилу і вшанували пам'ять про нього хвилиною мовчання.
Ще раз переглянули спогади Василя Михайловича із книги "Чорнобиль - біль і скорбота України" і висловили свої співчуття його вдові - Галині Іванівні Гавдун.
Також із словами вдячності звертаємось до ліквідатора аварії на ЧАЕС Романюка Петра Олександровича, який повернувся і проживає у рідному селі. Бажаємо вам жити довго і щасливо, а крім того, завжди мати вдосталь сил для виконання заповітних бажань.
