26 квітня 1986
року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. 36 років
минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються
предметом обговорення світової наукової спільноти. За визначенням UNSCEAR і
ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого
рівня. Українська нація із гордістю та
шаною згадують героїчний подвиг ліквідаторів аварії на ЧАЕС, наших
співвітчизників які першими вступили в нерівний двобій із цією жорстокою
зброєю, яка здатна вмить буквально випалити усе живе… Певна необізнаність та
непоінформованість ліквідаторів про катастрофічні наслідки радіаційного
випромінювання для людського здоров`я стали фатальними для багатьох з них… Але
це не зупинило наших військових, медиків, правоохоронців першими прийняти на
себе цей страшний вогонь небезпеки…іноді – ціною власного життя.Всього у
ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи взяло участь 600 тисяч ,
зокрема, громадян України - 350 тисяч.
Брали участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС і жителі Теофіпольського району. Одним з них був житель нашого села Волиці - Гавдун Василь Михайлович. Сьогодні ми з вдячністю і шаною положили квіти на його могилу і разом із його дружиною Галиною Іванівною, вшанували пам'ять про нього хвилиною мовчання. Галина Іванівна поділилась спогадами про Василя Михайловича.
В книзі
"Чорнобиль - біль і скорбота України" записані короткі біографічні дані і спогади наших земляків.
Також із словами
вдячності , квітами і найкращими побажаннями ми завітали до ліквідатора
аварії на ЧАЕС Романюка Петра Олександровича, який зараз проживає у
рідному селі Волиця. Бажаємо вам жити довго і щасливо, а крім того,
завжди мати вдосталь сил для виконання заповітних бажань.
Дякуємо за подвиг,
і пам`ятаймо, що людське життя – безцінне, і будь-які експерименти
та наукові впровадження перш за все мають бути безпечними для людства, для
нашого майбутнього, для життя на планеті Земля.
Цей дощ – як душ … Цей дощ – як
душ…
Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки, і
ходить Смерть, єдиний тут грибник…
Ліна Костенко. 2019
