Він пішов якбула зима. Пішов, а вона - одна.
Чекає,молиться, дивиться як ростуть сини.
Рахує дні. Вжепочаток осені, а отже скоро початок зими.
Вона хочедоньку. Так хоче, як ніколи раніше.
Їй насниласядівчинка. Очі навіть за небо синіші.
Вона вранцівсміхається, вигадує їй ім’я і колір волосся,
А в окопікричать, щосили: Бережись, почалося!
У ньогозамість сніданку - бій. За майбутнє, за волю і рідний край.
Вона наливає в горнятко його улюблену каву. (Хоч раніше пила лише жасміновий чай).
Їй здається,що все. Це кінець і сили більше нема.
Немає днів і ночей - є лише одна, суцільна війна.
Її сини хочуть бути як тато. Такими ж сильними теж.
Їхня віра в його суперсилу не має меж…
Вона читає новини. Про контрнаступ і про Херсон.
Господи, може це не війна, може це дивний сон?!
Вона молиться. Молиться знову. Вимолює йому кожен день.
Це дає йому сили знову й знов цілитись в злу мішень!
А потім,щовечора, вона вкладає спати синів.
Поки вінприкриває землю від куль і пише їй смс: Кохаю. Спокійних снів!
Немає коментарів:
Дописати коментар