#Розповім_про_героя

#Обласний_літературно_молодіжний_проєкт

Жарчинська Марина Іванівна

Вік:15 років

Місце навчання: Волицька гімназія 

Назва бібліотеки: Волицька сільська бібліотека -філія Теофіпольської ТГ

 ГРИЩУН АНДРІЙ ІВАНОВИЧ народився 19.07.1992 року в місті Хмельницький, пізніше сім’я переїхала в с.Василівка, де й пройшло дитинство нашого захисника. Виховували Андрія дідусь Володимир Васильович і бабуся Алла Іванівна, адже у 7-ми річному віці Андрій втратив матір. 

Закінчив Борщівську початкову школу, далі навчався в Ординецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Як закінчив вісім класів разом з бабусею , дідусем і молодшою сестрою родина переїхала у с. Волиця. Тут Андрій закінчив дев'ятий клас  Волицької ЗОШ І-ІІ ступенів . Вчителі згадують його як спокійного , доброго , справедливого учня. Вступив до Шепетівського професійного ліцею , де здобув спеціальність електрогазозварювальника.

Після закінчення ліцею шлях захисника розпочався із строкової служби у в/ч А1979, де здобув перший військовий досвід, дисципліну та загартував характер.

Після строкової служби повернувся у вже рідну Волицю, де з березня 2013 по грудень 2017 працював у СТОВ « Волиця». Спочатку зварювальником , а потім в будівельній бригаді. Його вмілі руки створили з дерева багато виробів та предметів побуту.

Пізніше Андрій тривалий час працював за кордоном у Польщі та Чехії. Повернувшись почав будувати своє життя у Хмельницькому , де жив , планував створити сім’ю, працював майстром з монтажу натяжних стель, звідти і був мобілізований улітку 2024 року.

Після проходження базової навчальної підготовки у Львівській області пройшов фахову підготовку у 49-му навчальному центрі розвідки в/ч А4138, де отримав фах розвідника. Військову службу солдат Грищун Андрій Іванович проходив на посаді командира третього розвідувального відділення розвідувального взводу 225 окремого штурмового батальйону в/ч А7400.

Брав участь у військових діях, необхідних для забезпечення оборони України, захисту  населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в н.п. Журавка Сумської області , н.п. Білопілля Сумської області, н.п. Юнаківка Сумської області.

Брав безпосередню участь в Курській операції, де й зник безвісти 28.12.2024 року під час виконання бойового завдання в н.п. Дар’їно.

Майже півтора року рідні надіялись, сподівались на диво, до останнього вірили, що живий, що в полоні . Сестричка Оксана постійно  відвідувала зустрічі з державними  структурами, що пов’язані з пошуком та поверненням безвісти зниклих і полонених, брала участь в акція в підтримку безвісти зниклих і полонених, в надії на його повернення.

Але страшна звістка забрала надію …

Загибель Грищуна Андрія Івановича підтвердилась у квітні 2026 року експертизою ДНК, тіло військовослужбовця було повернуто рф під час репатріації тіл.

Андрій був люблячим братом, онуком, племінником та дядечком, для друзів – надійним товаришем, який завжди був готовий підставити своє плече. Всі, хто його знав, запам’ятають його сильною, світлою людиною, з честю та гідністю.

Поховали Андрія Грищуна 7 травня у Волиці як Героя, з військовими почестями. Щирі співчуття бабусі Аллі Іванівні, дядечкові Сергієві, сестричці Оксані з сім’єю та всій родині.

Вічна пам’ять та слава загиблому Герою!